Сплануйте гірську підготовку
як слід

Спершу створіть акаунт — усе, що ви плануєте, прив'язано до нього й синхронізується з телефоном.

1. 1.1

   Перейдіть на app.milmap.nl і створіть акаунт за адресою ел. пошти або увійдіть через Apple. Підтвердьте лист верифікації: без нього безкоштовний акаунт блокується через 24 години.

2. 1.2

   Потім установіть застосунок MilMap на телефон (iOS або Android) і ввійдіть із тим самим акаунтом. Усе, що ви спланували на ноутбуці, буде на пристрої на місцевості.

Карта — ваша робоча папка: усе для одного навчання чи одного району зберігається в ній.

1. 2.1

   Відкрийте «Карти» й створіть нову карту. Дайте їй назву, яку ви впізнаєте на місцевості, — наприклад, район і тиждень: «Гардангервідда – тиж. 12».

2. 2.2

   Оберіть підкладку. Для гірської місцевості працюйте на топографічній основі з горизонталями; супутникову використовуйте поруч, щоб бачити рослинність, сніжники та кам'яні розсипи.

3. 2.3

   Завантажте район офлайн ще до виходу. У горах немає покриття, а незбережена карта — порожня карта.

Малюйте маршрут так, як ви його пройдете, — а не так, як він найкоротший на папері.

1. 3.1

   Розставте точки маршруту по черзі: початкова точка, точки ухвалення рішень дорогою, кінцева точка. MilMap розраховує відстань, перепад висот і час руху для кожної ділянки.

2. 3.2

   Працюйте ділянками, а не однією довгою лінією. Ділянка закінчується на об'єкті, який можна впізнати: сідловина, переправа через струмок, хребет, хатинка. Так ви відмічаєте й коригуєте маршрут ділянка за ділянкою.

3. 3.3

   Зафіксуйте альтернативи як окремі маршрути: варіант на погану погоду та маршрут відходу до найближчої дороги чи хатинки.

Місія — це план навколо карти: хто, коли й навіщо.

1. 4.1

   Створіть місію на своїй карті й внесіть часову шкалу: час виходу, запланований проміжний час для кожної ділянки, найпізніший час повернення та очікуване прибуття.

2. 4.2

   Заповніть наказ за п'ятьма пунктами (SMEAC): обстановка, завдання, виконання, забезпечення, управління та зв'язок. Для гірської підготовки в «забезпеченні» мають бути щонайменше вода, їжа та план евакуації поранених, а в «управлінні та зв'язку» — кому ви телефонуєте й коли виходите на зв'язок.

Маршрутні точки — ваші точки ухвалення рішень і опори: не додавайте ні забагато, ні замало.

1. 5.1

   Ставте маршрутну точку там, де ви ухвалюєте рішення або де навігація ускладнюється: вхід у долину, сідловина, переправа через річку, перехід зі стежки на відкриту місцевість.

2. 5.2

   Дайте кожній маршрутній точці коротку однозначну назву й додайте координату в MGRS, щоб за потреби повернутися до сітки з картою й компасом.

3. 5.3

   Додавайте фото до маршрутної точки — знімок переправи чи хвіртки впізнати швидше, ніж опис. На одну точку можна зберегти до трьох фото.

4. 5.4

   Окремо позначайте небезпеки: лавинні схили, зони каменепаду, броди, які під час дощу стають непрохідними.

Вже працюєте в TopoGPS? Перенесіть наявні маршрути й точки.

1. 6.1

   У TopoGPS експортуйте маршрут або точки як GPX-файл.

2. 6.2

   У MilMap відкрийте відповідну карту й через «Імпорт» завантажте GPX-файл. Маршрути імпортуються як маршрут, окремі точки — як маршрутні точки.

3. 6.3

   Після імпорту перевірте результат: назви не завжди переносяться чисто, а точки, що в TopoGPS називаються «WP 014», заслуговують тут на справжню назву.

4. 6.4

   Так само працює GPX із Garmin, Komoot або Google Earth (KML).

Найкраще вивчення місцевості, яке можна зробити, не побувавши там.

1. 7.1

   Запустіть обліт свого маршруту, і MilMap пролетить над ним у 3D. Ви бачите схили, врізи долин і хребти такими, якими вони є насправді.

2. 7.2

   Зважайте на три речі: де маршрут справді стає крутішим, де ви втрачаєте з виду наступну точку і де є шлях відходу вниз.

3. 7.3

   Проведіть обліт разом із групою перед виходом. Десять хвилин спільного перегляду заощаджують багато суперечок на місцевості.

Чотири накладення, що перетворюють карту висот на карту рішень — і позбавляють вас ручного розбору горизонталей.

1. 8.1

   Модуль знаходиться на карті в розділі «Гірська місцевість»: крутизна, експозиція схилу, лавинонебезпечні ділянки та глибина води. Вмикайте по одному, щоб карта залишалася читабельною.

2. 8.2

   Крутизна розфарбовує нахил за градусами. На практиці: приблизно до 25° ви ще йдете пішки, 25–30° — важко й слизько, 30–45° — лавинонебезпечна місцевість, а понад 45° ідеться вже про скелелазіння, а не ходьбу.

3. 8.3

   Експозиція показує, куди повернутий схил. Північні схили значно довше тримають сніг і лід і зранку тверді; південні раніше відтають і стають мокрими й грузькими. Для лавинної небезпеки важливе поєднання експозиції та напрямку вітру.

4. 8.4

   Використовуйте накладення разом: 35-градусний північний схил після дня свіжого снігу — саме та місцевість, яку слід обійти, навіть якщо на пласкій карті це найкоротша лінія.

5. 8.5

   Найбільший виграш — швидкість. Зазвичай ви рахуєте горизонталі й оцінюєте відстань між ними, щоб визначити крутизну схилу, — кілька хвилин на схил і легко помилитися, щойно лінії розташовані щільно. Накладення фарбує ту саму оцінку по всьому району з першого погляду.

6. 8.6

   Тож за хвилину ви бачите, які схили відпадають, а які лінії залишаються, і зберігаєте час для справжньої роботи: вибору маршруту, поділу на ділянки й продумування варіантів.

Актуальна погода в точках маршруту від Open-Meteo — плюс радар опадів і супутникові знімки.

1. 9.1

   Відкрийте групу шарів «Погода» й додайте точки погоди — за координатою, наявною маршрутною точкою чи позначеною ділянкою. Для кожної точки MilMap отримує поточну погоду й прогноз від Open-Meteo: температуру, вітер, опади та хмарність. Оновлення — приблизно кожні дві години.

2. 9.2

   Ставте точки погоди на точках ухвалення рішень, а не лише на старті. У горах погода різна в кожній долині й на кожній висоті: між вашою стоянкою на 800 метрах і сідловиною на 1200 метрах легко кілька градусів і бал вітру різниці.

3. 9.3

   У тій самій групі шарів є радар опадів (дві години назад плюс короткий прогноз) і супутниковий знімок у природних кольорах. З ними ви бачите, чи злива накриє ваш маршрут і який вигляд мав сніговий покрив кілька днів тому.

4. 9.4

   Особливо стежте за вітром на висотах і рівнем нульової ізотерми: від цього залежить, чи ваша переправа замерзла й тверда, чи мокра й слизька.

Папір не розряджається, не замерзає й не ламається. Виходьте з того, що група йде без телефонів, і роздрукуйте карту маршруту для кожного.

1. 10.1

   Плануйте так, ніби у вашої групи немає телефонів. На багатьох навчаннях пристрої залишаються в таборі або відмовляють через холод чи розряджену батарею. Тоді роздрукована карта маршруту — не резерв, а ваша єдина карта, тож на ній має бути все потрібне.

2. 10.2

   Експортуйте маршрут у PDF на A4 і ввімкніть те, чим справді користуєтеся на місцевості: карту з маршрутом, таблицю ділянок з азимутами й часом, маршрутні точки з координатами, профіль висот і варіант на погану погоду.

3. 10.3

   Не друкуйте накладення крутизни. На папері цей кольоровий шар ускладнює читання горизонталей — використовуйте його на екрані під час планування.

4. 10.4

   За можливості друкуйте на водостійкому папері. Складіть аркуш до A5 першою ділянкою назовні й покладіть у планшет, щоб дорогою лише перевертати його, а не розгортати.

5. 10.5

   Дайте кожному учаснику групи власну копію — не одну на групу. Якщо група розділиться, кожен зможе самостійно рухатися за азимутом і зворотним азимутом. Великим шрифтом укажіть час повернення та моменти виходу на зв'язок.

6. 10.6

   Перед виходом один раз пройдіться роздруківкою з компасом у руці: чи правильне схилення, чи можна виставити перший азимут, чи читаються координати? Чого не знайдете на папері, не знайдете й на місцевості.